Уроки по Joomla 3 можно найти здесь: http://joomla3x.ru/
Шаблоны Joomla 3 здесь: http://www.joomla3x.ru/joomla3-templates.html

НОВИНИ РЕГІОНУ

21 вересня в селі Іллінка (Грушівка) відбувся ІІ етнофестиваль обрядів і оберегів «Пасіка Сірка», ініціатором та організатором якого виступила Томаківська районна рада, очолювана Наталією Миколаївною Скрипченко, за підтримки облдержадміністрації, Марганецької та Нікопольської міських рад.

Сказати, що фестиваль пройшов на вищому рівні – це не сказати нічого. Втім, по порядку. Фактично, фестиваль відкрився біля стели, присвяченої пам’яті славетного кошового отамана Івана Сірка на І Підйомі, де відбувся імпровізований мітинг, розпочатий головою Томаківської районної ради Наталією Миколаївною Скрипченко. Після виступів отаманів козацьких організацій Дніпропетровської та Запорізької областей, колона автомобілів та автобусів, очолювана козаками-байкерами вирушила на місце проведення фестивалю. Попереду всіх, на задньому сидінні крутого мотоцикла – харизматична і невгамовна пані Наталія, ініціаторка і організаторка фестивалю, вмілий керівник і чарівна жінка, яку сміливо можна назвати Королевою всієї цієї святкової феєрії.

Вона і відкрила фестиваль вже офіційно. Спочатку були нагороджені всі ті, хто сприяв відкриттю і розвитку «Пасіки Сірка» - представники влади, підприємці, отамани козацьких організацій, всі ті небайдужі, хто доклав зусиль  для того, щоб ми всі, вже другий рік поспіль мали насолоду приймати участь у такому чудовому святковому дійстві. Пані Наталія, за свою подвижницьку діяльність з організації та проведення фестивалю, була нагороджена козацькою нагородою – орденом святої Покрови. Вона ж і оголосила, що етнофестиваль «Пасіка Сірка» представлено в Європейську асоціацію фестивалів, для того, щоби піднести його рівень до статусу загальноєвропейського.

Після традиційної вже  Козацької ради, що обрала керівників проведення фестивалю, розпочалися різноманітні козацькі змагання й розваги – бої «Лава на лаву» (в якій автор цієї статті мав честь приймати участь); виступи хорових та інших музичних колективів; реконструкція бою  ХVІІ ст. між московським та козацьким військами – зі списами, шаблями, мушкетами, пістолями, артилерією та кавалерією; показ козацьких бойових мистецтв;  кінні змагання.

Представники Марганецької Буцько-Томаківської козацької громаді на святі

Козаки Віталій та Сергій Махині

Козак Віталій Махиня з головою громадської організації «Марганець туристичний»

А ще – ярмарки майстрів образотворчого мистецтва, меду, сувенірів; різноманітні розваги. Для дітей – атракціони, продаж солодкої вати, повітряних кульок тощо. Була добре організована виїзна торгівля з продажу їжі і напоїв. Для дотримання санітарії було поставлено достатню кількість біотуалетів.

Не пасла задніх і представлена на фестивалі сучасна українська музика - на «Пасіку Сірка» було запрошено знаменитий гурт « Скрябін», інші талановиті музичні колективи та виконавці.

На фестивалі панувала якась затишна, майже сімейна атмосфера. Люди запрошували один одного посидіти за святковим столом, погомоніти, перекинути чарчину-другу. Мабуть фестивалю передався дух тієї стародавньої пасіки Івана Дмитровича Сірка – мирного куточку серед розбурханого злом світу, де він відпочивав від боїв та походів, де возився з бджілами – комахами Божими, де знайшла останній спокій і упокоєння його душа…

От молодець Наталія Миколаївна Скрипченко! Як вона так вдало опинилася в потрібний час в потрібному місці! Ідея проведення чогось такого для вшанування місця розташування пасіки Сірка давно вже, як то кажуть, витала в повітрі. Але, по перше, оформити саму ідею фестивалю, а по друге, організувати, вибити фінансування, все розпланувати, з усіма домовитись і нарешті, реалізувати задумане вдалося лише їй – чарівній і розумній українській жінці з бездонними блакитними очима та білосніжною посмішкою. 

Козаки з господинею свята – Наталією Миколаївною Скрипченко

Ну як не пишатись тим, що у нас в Україні живуть і трудяться на її розквіт такі жінки!

Хочеться також згадати і козацьких ватажків – отаманів та старшин численних козацьких організацій, які підготували і представили на фестиваль справжніх козаків – захисників і оборонців рідної землі або допомагали організації фестивалю: В. Тирсу – отамана Чортомлицької Січі (с.Олексіївка Нікопольського району), що організував історичну реконструкцію бою, показ козацьких бойових мистецтв та кінних змагань; К. Рижова – кошового отамана «Запорозького Війська Низового – Запорозької Січі» (м. Запоріжжя), віце-президента Всеукраїнської федерації «Спас»; В. Мандика  - отамана Затопської Січі (м.Нікополь) що представив на свято велику кількість людей; О.О. Махиню – директора і отамана «Кінного двору», члена нашої Марганецької Буцько – Томаківської козацької громади (м. Марганець), який не лише забезпечив фестиваль  власними кіньми, але також забезпечив і транспортування коней додатково аж із Апостолово – власним транспортом, після нічного чергування на «Кінному дворі». Взагалі, подвижницька праця Опанасовича  з розвитку конярства, кінного спорту та забезпечення козацтва кіньми думаю, буде ще гідно поцінована, не побоюсь цих слів, сучасною історією нашого краю.

 

Завершився ІІ етнофестиваль «Пасіка Сірка». Які ж висновки на майбутнє можна зробити по його завершенню?  По-перше, козацькій громаді нашого міста, яку я маю честь очолювати, потрібно виходити на прямі ділові контакти з організаторами фестивалю для більш ефективної участі наших козаків в його організації та проведенні.

По-друге, і це стосується не лише нас, козаків Марганця, а всіх жителів нашого міста – а чи не пора й нам і в Марганці організувати власний козацький фестиваль? Адже ми живемо на землі першої в світі Січі – Буцько-Томаківської, яка відіграла величезну роль у захисті рідної землі від навал турецько-татарських загарбників, сприяла становлення козацтва як окремої військово-політичної сили в останній чверті ХVІ ст., приймала участь у національній і антифеодальній боротьбі проти польських поневолювачів, поклала основу для утворення подальших Січей. На Острові, де в ХVІ ст. існувала Томаківська Січ, переховувався в 1648 р. майбутній гетьман України Богдан Хмельницький, готуючи національно-визвольну війну українського народу, накоплюючи військові сили для подальшої боротьби. І нарешті, перша Січ дала імпульс для утворення селища Городище, з якого потім і утворилося наше місто. Тобто, перша Січ – це перший містоутворюючий фактор, а зовсім не МГЗК, як про це прийнято всюди трубити.

Для заснування і проведення власного фестивалю під умовною назвою «Томаківська Січ», на мою думку, є всі підстави – історична ретроспектива, наявність козацьких організацій, потужніх спортивних і творчих колективів, а головне – небайдужих до цієї справи людей. Ну, і звичайно, потрібне фінансування. А це – справа влади і підприємців. Тож будемо сподіватись? І не просто – інформувати, розповідати, переконувати. Чи не так? Думаю, фестивалю «Томаківська Січ» - жити. Покаже час…

 

Отаман Марганецької Буцько-Томаківської

козацької громади: Вадим Короп